На 01.01.1900 рік в книзі “Список населенных мест Киевской губернии” є такі дані про с. Янишівку нинішню Іванівку. “Село Янишевка (владельческое) Таращанского уезда. В нем 464 дворов, жителей общего пола 2571, из них мужчин – 1375 и женщин – 1196 Главное занятие жителей – хлебопашество, кроме этого крестьяне отправляются на заработки в Херсонскую губернию… В селе числится земли 3249 десятин, из них принадлежит 1644 десятин помещику, 49 – церкви, 1300 – крестьянам и 307 другим сословиям. Село принадлежит графу Владиславу Александровичу Браницкому. В селе имеется одна православная церковь, одна школа грамоты, 5 ветряных мельниц и одна паровая, три кузницы” Село Іванівка розташоване на південь від м. Києва на віддалі 121 км, на північ від районного центру Ставище в 12 км. Біля Іванівки на віддалі 0,5 км проходить асфальтована автомобільна дорога Петербург – Київ – Одеса. Село розташоване на рівнині, потопає в зелені садків, через село проходить шосейна дорога, протікає річка Тарган. Територія с. Іванівки була заселена дуже давно, ще в період бронзи. До 1896 р. в с. Іванівці (тоді Янишівка) не було зовсім школи. В 1880 році було піклування селян Кривенької волості в Київську губернську управу по селянських справах, про відкриття в Янишівці однокласного сільського училища. Але це піклування не було задоволене, бо на утримання цього народного училища громада обіцяла виділяти щорічно 300 крб., що вважалось недостатньо.

/Files/images/школа2.jpg Тільки в 1896 році в селі була побудована церковно-приходська школа на кошти селян в сумі 1500 крб., в якій навчалося 25 учнів, переважно хлопчиків з багатих сімей. В школі був лише один вчитель Левко Михайлович Карпович – син селянина з с. Розумниці, який закінчив Ставищенське двокласне училище. Він же працював в школах Ставищенського району і в післяреволюційний період. З видатних людей того часу з с. Янишівки вийшов Демуцький Порфир Данилович (1860 –1927 ) – український фольклорист, хоровий диригент і композитор. Учився в Київській бурсі та духовній семінарії. Записувати народні пісні почав в 1874 р. Закінчивши Київський університет (медичний факультет) працював лікарем в Ахматові, продовжував збирати і обробляти народні пісні. Створив Охматівський народний хор В 1918 році переїхав до Києва, працював в етнографічній комісії АНУРСР та в музично-драматичному Інституті ім.. М.В.Лисенка, де читав курс народної творчості (в школі зібрані матеріали про його життєвий та творчий шлях).

/Files/images/школа3.jpg В 1906 році земством була побудована і відкрита двокласна школа МО в якій навчалася незначна частина дітей з с. Янишівки та навколишніх сіл. В ній навчалося 5 груп. До школи ходили і мали змогу навчатися тільки діти заможних селян, діти попа, дяка. За навчання платили 6 крб., на рік, а в перекладі на хліб – 15 пудів (250 кг) В школі працювали три вчителі. Ця школа знесена в 1985 році під забудову нової школи. Першими випускниками цієї школи були Кирилюк Ніна Максимівна, Мельник Павло Прокопович і Осадча Олександра Іванівна, яка в 1930 – 1950 роках працювала учителькою російської мови і літератури 5-7 класах Янишівської семирічної, а потім середньої школи. При школі містилася маленька бібліотека на 150-160 книг. В селі було дуже мало освідчених людей. В 1913 році з 2680 осіб було грамотних приблизно 150 (вміли читати й писати). Великих успіхів було досягнуто в галузі народної освіти за роки радянської влади. Для дорослих у вечірній час було організовані “Лікнепи” (школи по ліквідації неписьменності). Двокласна школа була перетворена у початкову, а в 1927 році стала семирічною, перший випуск якої відбувся в 1930 році. Директором школи на той час був Кравченко Сергій Євдокимович – вчитель української мови і літератури. Всього було 11 вчителів, з яких ніхто не мав вищої, або незакінченої вищої освіти. Більшість з них були ті, які пройшли короткочасні педагогічні курси після здобуття семирічної освіти. Першими випускниками Янишівської семирічної школи були Животівський Василь Андрійович, нині генерал-майор у відставці, Легкий Григорій Хоміч, який був вчителем малювання, музики і співів Іванівської середньої школи (1982 р), відмінник народної освіти УРСР. Туркевич Нонна Гнатівна, яка до 1967 року працювала вчителькою української мови і літератури в цій же школі Микульський Станіслав Семенович, який також вчителював в Іванівці до призову в армію (нині майор запасу). Дралюк Михайло Ульянович працював вчителем в с. Ставище. Всього випущено було 21 учень. Це діти селян з сіл Кривця, Василихи, Багатирки, Іванівки, Гострої Могили, Полковничого. З введенням в 1930 році закону про загальну обов’язкову початкову освіту в селах і семирічну в містах, зростала кількість дітей в 5-7 класах. В 5-7 класи Янишівської семирічної школи ходили діти з навколишніх сіл: Багатирки, Полковничого. Всього учнів налічувалося до 200. В 1935 році Янишівська семирічна школа була перетворена в середню, перший випуск якої відбувся в 1938 році. У 8-10 класи ходили учні з навколишніх сіл (Багатирка, Полковниче, Кривець, Гостра Могила, Любча, Василиха, Торчиця, Винарівка, Ясинівка). В цей час у школі уже працювало 27 учителів, з яких 5 мали вищу освіту. В школі з 1931 р. по 1939 рік працював вчителем української мови і літератури Сукач Семен Левкович, він же був директором цієї школи. В 1938 році за успіхи досягнуті у розвитку народної освіти в с. Янишівці, був народжений орденом “Знак Пошани”. Це був перший орденоносець в селі. В 1939 році був призваний в лави Радянської Армії. Закінчив службу в армії полковником. Довгий час працював зав. кафедрою історії КПРС у військово-політичній академії ім. Леніна. Приймав участь у редагуванні історії КПРС, зокрема, т.5 1938-1958 рр. та в передмові на ст. ХІ цієї книги (вид.1971 р.). Першими випускниками Янишівської середньої школи були: Томащук Михайло Арсенійович, який після закінчення середньої школи працював завідуючим клубом, потім служив в армії, брав участь у Великій Вітчизняній війні. Пізніше працював на комсомольській роботі, та в апараті ЦК КПУ, головою колгоспу, першим секретарем Білоцерківського райкому партії. За досягнуті успіхи в розвитку сільського господарства в районі в 1975 році йому присвоєно звання Героя Соціалістичної праці. Войнівська Одарка Федорівна, Бабій Яків Костянтинович, Коцюруба Надія Терентіївна, Карпенко Іван Лагеронович – закінчили учительські інститути і працювали в Іванівській середній школі до виходу на пенсію. Здобули учительську професію і працювали в інших школах району та області Кузьмінська Марія Калістратівна, Гончар Наталка Марківна, Ткач Катерина Степанівна, Легка Євдокія Мойсеївна, Сніцар Олександр, Войнівська Мотрона, Романюк Марія Федорівна. Закінчили різні інститути і працювали інженерами Карпенко Григорій Михайлович, Кублій Олександр Матвійович, а Кирик Андрій Прокопович – прокурором. Навчалися у військових училищах перед початком Великої Вітчизняної війни Дубець Володимир Маркіянович, Шевчук Роман, які загинули в боях за Батьківщину. Загинули на фронті Петрівський Олександр Павлович, Ткач Григорій Андрійович, Лишавський Віктор Силович, Терлецький Ігор. Довгий час перебував у лавах Радянської Армії Карпенко Микола Каленикович – нині підполковник у відставці, а також Терлецький Валерій - майор запасу. Здобули різні професії середньої кваліфікації Романюк Марія, Лесик Ганна, Бомко Палажка, Лаврусевич Раїса, Лаврусевич Станіслава, Івашкевич Яків, Павлюк Марія. В 1938 році випущено з 10 класу 29 учнів. З них продовжували навчання і стали вчителями – 15. Другий випуск був у 1939 році. Випускник цього року Лишавський Олександр Семенович після закінчення Ленінградського політичного інституту через короткий час, захистив кандидатську дисертацію, а згодом докторську, працював зав. кафедрою Ново-Черкаського політехнічного інституту. За значний вклад в розвиток науки йому було присвоєно звання Заслуженого діяча науки РСФСР. Він має більше як 50 наукових праць. Довго працював заступником, директором школи, відмінник народної освіти Куценко Антон Петрович, за сумлінну працю на педагогічній ниві нагороджений орденом “Знак пошани”. Більше 30 років працювали вчителями у своїй рідній школі відмінник народної освіти Рохманюк Ольга Микитівна і Ратушнюк Ганна Якимівна, Білорус Валентина Григорівна, Бабій Марія Іванівна. Довгий час працював науковцем в академії МВС полковник Зоренко Яків Гнатович. З третього випуску 138 учнів стали вчителями також – 15, спеціалістами сільського господарства – 5, інженерами – 11, офіцерами Радянської Армії –3, лейтенант (льотчик) Лесик Данило Олександрович загинув в боях за нашу Батьківщину. Дбаючи про розвиток народної освіти, партія і радянський уряд не шкодували коштів на утримання навіть малочисельних вечірніх середніх шкіл для дорослої молоді. Так в 1938 році відбувся перший випуск такої школи і в Янишівці. Всього було випущено 6 осіб. З них чотири в той час працювали вчителями молодших класів, а потім продовжували навчання і стали вчителями 5-10 класів Янишівської середньої школи. (Підгаєцький М.Г., Микульський С.С., Рижук Г.Л., Береза М.П. – нині всі вони пенсіонери) Директором вечірньої школи для дорослих був Карась Іван Каленикович). До початку Великої Вітчизняної війни (1941 р) було зроблено чотири випуски 10 класів денної і 4 випуски вечірньої школи для дорослих. Всього за цей час випущено 182 учні. Навчалися у дві зміни. В зимовий час перші уроки першої зміни і останні уроки другої зміни проводилися при світлі гасових ламп. А після двох змін денної школи проходили заняття вечірньої школи і робота гуртків. В 1941 році в школі було 30 вчителів, з них 6 вчителів з вищою освітою, учнів біля 520. З 1939-40 навчального року до початку Великої Вітчизняної війни директором школи працював Чорностав Володимир Михайлович, який під час тимчасової окупації німецько-фашистськими загарбниками нашої території керував Сквирським підпільним Райкомом партії Київської області, а післявоєнний період працював завідуючим Ставищенським РВНО, директором Розкішнянської середньої школи Ставищенського району. В період окупації 1941-43 роки були спроби гітлерівців відновити в селі школу, але так і не вдалося. Вона проіснувала, як початкова, кілька неділь. Перш за все не були заінтересовані самі гітлерівці у здобутті освіти дітьми селян, по-друге самі селяни не хотіли посилати своїх дітей у таку школу і по-третє не було освічених вчителів, вчителів народних. З перших днів визволення нашою армією з-під окупації Ставищенського району, розпочали діяти школи. Уже в січні 1944 рок розпочали працювати 1-9 класи. Оскільки шкільні приміщення були пошкоджені, а потім використовувались під військовий госпіталь, навчання розпочали у виділених сільською Радою хатах окремих громадян села. З осені 1944 року школа розпочала свою роботу в складі 8-10 класів і вже в 1945 року з 10 класу було випущено 8 осіб, переважно дівчат, які до 1944 року закінчили 9 класів і юнаків, які повернулися з фронту інвалідами. В 1946 році уже було випущено з 10 класу 20 учнів. В 1947 році випуску не було із-за відсутності учнів. В післявоєнний період 1948-52 рр. щорічно випускалося 14-24 учні. В цей час директорами працювали Васілевський В.П., Грабівський С.Я., Карайкоза І.М., а з 1947 по 1951 рік – Настевич Адам Васильович. Із запровадженням у 1950 році загально обов’язкової семирічної освіти розширилась шкільна мережа. Щорічно зміцнювалася навчально-матеріальна база школи, збільшувався контингент учнів, вчителів. З 1951 року почали набирати до 8 класів по 2 класи 60-70 учнів. В 1950-60 роках було в школі 600-700 учнів. 14-18 комплектів класів, 35-40 учителів, з них 60% з вищою освітою. Навчання відбувалося в дві зміни. З 1955 року працювала вечірня школа сільської молоді. В школі були створені три навчальні кабінети (фізичний, хімічний і біологічний) працювали предметні, технічні і художньої самодіяльності гуртки. Школа завжди посідала призові місця в районі по художній самодіяльності, якою керував вчитель Легкий Г.Х. Із зміцненням навчально-матеріальної бази школи, під керівництвом партійних і радянських органів, за участю всієї громадськості села, були пристосовані громадські приміщення під класні кімнати і в 1958 році школа почала працювати в одні зміну, що сприяло поліпшенню умов праці і навчально-виховного процесу.

/Files/images/школа4.jpg В 1958 році було розпочато будівництво двоповерхової школи з ініціативи батьківського комітету на кошти колгоспу. Школа будувалась на 12 класних кімнат із спортивним залом, будівництво школи було завершено в 1964 році. В 1964-65 навчальному році діти уже навчалися в новій школі і частина в старій (типовій), де вже було центральне опалення, електрифікація. А до цього часу учні навчалися в шести приміщеннях, розміщених на відстані 500-1000 м. від центрального. З них 5 було пристосованих. В 1958 році у відповідності закону “Про зміцнення зв’язків школи з життям і про дальший розвиток системи народної освіти в СРСР замість семирічної освіти вводиться обов’язкова восьмирічна освіта для всіх дітей 15-16 років”. З цим завданням школа успішно справилась, паралельно йшов розвиток середньої освіти. В 1951-1959 рр. директором школи працював Підгаєцький Микола Григорович, який був обраний в 1959 році головою колгоспу і працював ним до 1978 року. За активну і сумлінну працю по зміцненню економіки колгоспу в 1966 році він був нагороджений орденом Леніна, а в 1971 році – орденом Жовтневої революції. Постанова ЦККП і Ради Міністрів СРСР № 1111 від 22 грудня 1977 року “Про дальше вдосконалення навчання, виховання учнів загальноосвітніх шкіл і підготовка їх до праці” зміцнила навчально-матеріальну базу виробничого навчання. В 1980 році в школі уже було 3 трактори, 6 телевізорів, 6 кіноапаратів, радіовузол та багато інших ТЗН. Шкільні майстерні в основному були забезпечені для виконання програми з виробничого і трудового навчання всіма необхідними станками, обладнанням. В школі створено 2 навчальних кабінети з тракторної справи. Завдяки цьому щорічно випускники 10 класів разом із атестатом про середню освіту одержували посвідчення тракториста-машиніста. З них щорічно 12-16 осіб після закінчення середньої школи вливалися в лави механізаторів колгоспів “Прогрес”, “Арсенал”, Перше Травня. Вище згадана постанова вимагала ще більшого зміцнення-матеріальної бази школи, а тому партком правління колгоспу “Прогрес”, виконком сільської Ради народних депутатів на своєму спільному засіданні вирішили про добудову школи, яка включена в народногосподарський план – 1982р. Ініціатором цієї добудови був секретар парткому, а нині голова колгоспу Вознюк Микола Степанович. Згідно постанови ЦК КПРС І Ради Міністрів СРСР розпочалося в 1978 році безплатне забезпечення підручниками учнів молодших класів, а поступово і старших класів. На кінець 1982 року уже забезпечувались всі учні 1-9 класів. Шкільний фонд підручників на цей час становив примірників - 3798 на 1252 крб. Із запасом на 15%. Бібліотечний фонд художньої літератури, порівнюючи з 1950 роком зріс більше, як у 2 рази і становив 5255 примірників. Школа завжди забезпечувалася необхідними наочними посібниками . На даний час шкільна бібліотека забезпечена підручниками та навчальною літературою в кількості 6 тисяч примірників та художньою літературою в 17 тисяч одиниць. Школа завжди забезпечувалась висококваліфікованими кадрами. З випускників Іванівської школи працювали 25-35 років в школі: Хоцінський Андрій Семенович, Чернявська Марія Романівна, Дроговоз Максим Іванович, Войнівська Олена Федорівна, Підгаєцька Одарка Федорівна, Ткач Надія Андріївна,Білорус Валентина Григорівна, Туркевич Нонна Гнатівна, Дроговоз Ольга Микитівна, Гончар Одарка Марківна, Карпенко (Ратушнюк) Ганна Якимівна, Шпильківська (Карпенко) Ольга Григорівна, Бомко (Стасюк) Ганна Маркіянівна, Карпенко(Ніцук) Ганна Калениківна, Легкий Григорій Хомич, Гнида (Бабій) Марія Іванівна, Бабій Яків Костянтинович, Бутенко(Коцю руба) Надія Терентіївна, Матківська (Андрощук) Ганна Тимофіївна, Малій Олена Яківна, Карпенкьт Іван Лагеронович, Директором школи з 1966 – по 1986 рік працював Середин Василь Тимофійович. Вчителями математики були Домашевська Галина Йосипівна і Середин Віра Іванівна, української мови і літератури – Дацюк Любов Михайлвна, Мельник (Карпенко) Ольга Іванівна, вчителька французької мови – Лишавська Лідія Семенівна, біології – Мельник Андрій Федорович, фізики – Сторожук Іван Григорович, Лишавський Іван Йосипович, виробничого навчання – Хоменко Олександр Васильович, Сівкович Леонід Семенович, вихователями ГПД – Сторожук (Трубій)Надія Іванівна, Карпенко Мрія Іванівна. Вся трудова педагогічна діяльність пройшла в Іванівській школі прибувши в Іванівську школу по призначенню Чвертко Вікторії Іллівни, Ратушняка Федора Йосиповича, Легкої Марії Боніфатівни – нагородженої орденом “Знак Пошани” в 1967 році, Клименко Катерини Йосипівни, Фареник Катерини Григорівни, Ніцука Григорія Пилиповича (директор школи роки), Чвертка Євгена Гавриловича, Стасюка Василя Андрійовича. В ці роки працюють в школі заступник директора школи по навчальній частині, відмінник народної освіти Карпенко Андрій Іванович, організатор по позакласній роботі – Карпенко Надія Антонівна, вчитель – методист, відмінник народної освіти Синявська Лариса Петрівна, вчителька російської мови і літератури Бабій Лариса Іванівна, військовий керівник Бурлака Олександр Пантелеймонович, молоді вчителі Гаврильченко Галина Вікторівна, Побігай Віра Іванівна, Тупчій Надія Олександрівна, Гладкова (Тупчій) Тетяна Григорівна, Фомін Олександр Михайловича, Кучер Іван Миколайович. Продовжували працювати після приєднання до Іванівської СШ Багатирської восьмирічної школи (1969 рік), ветерани праці Коцюруба Василь Сакович (бувший директор), Клименко Ярина Хомівна, Шевчук Іван Дмитрович.. (За переказами старожилів встановлено, що в Багатирці відкрилася церковно-приходська школи приблизно в 1900 році. Вона існувала до Великої Жовтневої соціалістичної революції Завідував нею батюшка. В школі грамоти навчав один вчитель Бутенко Терентій Дорофійович.Після революції стала початковою. Довгий час завідував школою Животівський Іван Дорофійович. В 1947 році початкову школі було перетворено в семирічну. В 1959 році в школі налічувалось до 200 учнів. Довгий час працював директором школи Коцюруба Василь Сакович. В останній час (до приєднання Багатирської восьмирічної школи до Іванівської СШ) працював директором школи Лишавський Іван Йосипович. Весь післявоєнний час аж до виходу на пенсію працювали вчителями Шараєвська Ганна Іванівна і Береза Микита Полікарпович, решта вчителів прийшли в Іванівську СШ). З метою задоволення освітніх потреб населення району, поглибленої підготовки здібних і обдарованих дітей з економічних дисциплін, керуючись статтею 22 п.п.1,3,4 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 року № 586 -14 статті 13 Закону України «Про освіту» від 23.05.1991 року з послідуючими змінами і доповненнями в 1999 році на базі Іванівської середньої школи було створено профільний 10-й клас з поглибленим вивченням економічних дисциплін Згідно розпорядження Ставищенської райдержадміністрації № 338 від 05.09.2001 року «Про затвердження фактичної мережі закладів освіти Ставищенського району» ліцейні класи Іванівської ЗОШ І-Ш ступенів переведені на шестиденний робочий тиждень. Згідно наказу Міністерства освіти і науки України від 26.10.2004 року № 2422-Л школа отримала ліцензію на курсове професійно-технічне навчання учнів школи по професії «Обліковець», яке здійснювала до жовтня 2007 року.

/Files/images/Школа на головну.JPGЗ 1999 року школа є опорним навчальним закладом Північного міжшкільного освітнього округу. При школі діє відділення районної дитячої асоціації «КРОНА», здійснюється дистанційне навчання в РОЗРШ з математики, історії України, української мови та літератури. В рейтингу шкіл району Іванівська ЗОШ І-Ш ступенів посідає перші місця. Велика кількість учнів з року в рік виборюють призові місця в П-Ш Всеукраїнських олімпіадах з основ наук. Особливо школа гордиться випускницею 2011 року Цісаренко Софією, яка в останні три роки виборювала другі місця у ІУ Всеукраїнському турі олімпіад з української мови та літератури та друге місце в 2011 році у Міжнародному Всеукраїнському конкурсі ім. Тараса Григоровича Шевченка. За активну участь у навчально-виховному процесі має велику кількість дипломів, грамот, грошових премій, отримує президентську стипендію. Готувала ученицю вчителька школи Карпенко О.І. В школі діє музей історії села (Свідоцтво видане Управлінням освіти і науки Київської обласної державної адміністрації, про що зроблено запис в реєстраційному журналі обліку за № 185 від 30.11.2004 року) в якому зібрані матеріали про село Іванівку з найдавніших часів до сьогодення. Особливо багато матеріалів про участь жителів сіл Іванівки та Багатирки у Великій Вітчизняній війні. Створюється музей освіти. Школа співпрацює з багатьма навчальними закладами України. Підписані договори на співпрацю з Білоцерківським аграрним університетом, Київським університетом сервісу та дизайну, м’ясо-молочним коледжем міста Білої Церкви та інше. Директорами Іванівської середньої школи були:З 1931 по 1938 рр. – Сукач С.Л.З 1938 по 1941 рр. – Чорностав В.М.З 1944 по 1947 рр. – Карайкова І.М., Грабівський С.Я., Василевський В.Г.З 1947 по 1951 рр. – Настевич А.В.З 1951 по 1959 рр. – Підгаєцький М.Г.З 1959 по 1966 рр. - Ратушнюк Ф.Й., Гнипа П.А., Ніцук Г.П.З 1966 по 1986 рр. – Середин В.Т.З 1986 по 2000 рр. – Сторожук І.Г.З 2000 по 2006 рр. – Татарчук О.М.З 2006 по 2007 рр. – Папушина Л.А. З 2007 по 2011 рр. - Карпенко Н.А. Зараз директором школи є Татарчук Л. І.

Кiлькiсть переглядiв: 1286

Коментарi